Не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі!

Ліна КОСТЕНКО

* * *

Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось…
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!
І не знецінюйте коштовне,
не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!

Минають фронди і жіронди,

минає славне і гучне.

Шукайте посмішку Джоконди,

вона ніколи не мине.

Любіть травинку, і тваринку,

і сонце завтрашнього дня,
вечірню в попелі жаринку,
шляхетну інохідь коня.

Згадайте в поспіху вагона,
в невідворотності зникань,
як рафаелівська Мадонна
у вічі дивиться вікам!

В епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і вуста.

***

© Ліна Костенко. 

15 березневих тез Петра Порошенка про українську мову

15 березневих тез Петра Порошенка про українську мову
goo.gl/y6L7

Які думки про українську мову висловив Президент України на церемонії вручення Національної премії України імені Тараса Шевченка, що відбулась 9 березня 2018 року, - у цьому огляді.

Автор - Олександр Кривенко


1. Про «роль Шевченка у формуванні сучасної української літературної мови»

Ще Іван Франко в «Нарисі історії українсько-руської літератури до 1890 року» визнав унікальну роль Шевченка у формуванні сучасної української літературної мови, яка «вибухла мов джерело чистої холодної води, заясніла невідомою доти в українськім письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією».


2. Про рішення Конституційного Суду

Напередодні цьогорічних шевченківських днів Конституційний Суд України визнав неконституційним мовний Закон 2012 року. За потаємним задумом його авторів, явних і залаштункових, Закон мав довершити чорну справу творців Валуєвського циркуляру та Емського едикту. Конституційний Суд лише виписав свідоцтво про смерть того злочинного акту, де-факто ж кінець його настав кілька років тому. За час, що Закон лежав у суді, ми осучаснили мовне законодавство, воно пішло далеко вперед у зміцненні позицій української мови в абсолютно різних сферах суспільного життя.


3. Про мову на радіо

Найбільш зримі вони, а точніше, чутні, - на українському радіо. Після введення в дію позаминулого року закону про квоти на радіостанціях… Пам’ятаєте, який тоді був галас? Як нас всі звинувачували, що ми робимо неправильну справу? А зараз, дякуючи цьому Закону, ефір наповнився україномовним змістом, україномовним продуктом, а творче українське середовище буквально вибухнуло новими пісенними проектами та музичними колективами.


4. Про мову на телебаченні

Ще один Закон, про квоти не телебаченні, лише починає діяти, але вже до початку дії Закону ми бачимо набагато більше україномовних програм на ТБ. Стали знімати та показувати україномовні серіали, нарешті. Не перероблені, а справжні – наші. Тоді як раніше у цій сфері суцільно панував російський секонд-хенд.


5. Про відновлення національного кінематографа українською мовою

Можемо із надією говорити про відновлення національного кінематографа. І знову, нарешті це відбулося, бо відроджується він саме українською мовою. Минулого року за державної підтримки завершено 47 різножанрових фільмів. Цього року на кіновиробництво виділимо мільярд гривень, вдвічі більше, ніж попереднього. Нарешті відроджується українське кіно. Податкові та митні преференції, новітні моделі кіновиробництва – це кілька місяців тому закріпили Законом про державну підтримку кінематографії. Із приємністю очікуємо найближчим часом чимало цікавих прем’єр про наше – про Крути, про Петлюру, про АТО, про Чорнобиль. До речі, й національна Шевченкіана має поповнитися художнім фільмом «Тарас. Повернення».
Подивіться на прокатний успіх «Кіборгів» та багатьох інших українських фільмів. Саме це свідчить про величезний суспільний попит, який існує на «своє» українське кіно. Важливо ж не тільки, скільки знімають, але й набагато важливіше - скільки дивиться це кіно. Так от, в 2017 році в українських кінотеатрах на фільми українського виробництва глядачі купили півтора мільйона квитків. Своїми грошима підтримавши українську кінематографію. Це їх свідомий вибір. І це саме те, чому я тішусь. Напевно, це ще не так багато. Звичайно, мені і вам хотілося би, щоб це було більше, але хочу наголосити, що це майже в чотири рази більше, ніж в 2016 році! Я не маю жодного сумніву, що в 2018 році цю тенденцію ми точно продовжимо.


6. Про зрушення в українському книговидавництві

Позитивні зрушення намітилися і в українському книговидавництві. Нарешті. Я регулярно буваю у Львові, регулярно відвідую «Книжковий Арсенал», і бачу ці зміни неозброєним оком. Політичне рішення обмежити імпорт книжок із країни-агресора та боротьба з контрабандою, якою ці книги завозилися, створили нові ніші для нашого книговидавництва, нові можливості. Дуже добре, що українських книжок зараз стає набагато більше, зросли обсяги перекладеної літератури. Люди дедалі більше, нарешті, читають українською. Однак, попри ці позитивні тенденції, якісного та кількісного ривка у книжковій галузі - на жаль, я можу це констатувати - все ще не сталося. Уряд має знайти економічні важелі для стимулювання книговидання, а письменників та сумлінних дистриб’юторів захистити від піратства і порушень їхнього права інтелектуальної власності, насамперед в Інтернеті.


7. Про умови для опанування державної мови представниками національних меншин

Хочу наголосити, що новий Закон «Про освіту» також суттєво покращив умови для опанування державної мови представниками національних меншин. Твердо відстоюючи свою позицію в діалозі з сусідами, ми маємо чути думку наших міжнародних партнерів, Венеціанської комісії, і що головне – самих меншин всередині України. Ми відкриті для чесної розмови та діалогу. І це правильно, якщо ми обрали європейський шлях. Бо якщо обрали, то й чинити треба по-європейськи і обов’язково дослухатися до голосу європейських структур.


8. Про розробку можливо десятирічної програми укорінення та зміцнення державного статусу рідної української мови

Протягом останніх місяців на мою адресу надійшло чимало звернень від дуже поважних осіб, в тому числі із кола тут присутніх, із закликом проголосити 2018 рік роком української мови. Скажу прямо: я не буду цього робити. Чому? Абсолютно очевидно, що року – замало. А що в 2019 році будемо робити, забудемо про українську мову? Року замало, щоб надолужити все те, що внаслідок колоніальної політики втратила українська мова. Тому, дуже дякуючи авторам петицій за активну громадянську позицію, за небайдужість, хотів би повідомити, що найближчим часом підпишу указ про розробку можливо десятирічної програми укорінення та зміцнення державного статусу рідної української мови. Я закликаю вас всіх до співпраці, до наполегливої роботи в цьому напрямку. Бо попереду – десятиліття української мови в Україні. Протягом цих десятиліть позитивні незворотні зміни мають відбутися. І ключове слово - незворотні.


9. Про курс на посилення ролі української мови в усіх сферах суспільного життя

Приклади, які я вам щойно навів, хіба не є переконливими свідченнями, що українська влада впевнено тримає курс на посилення ролі мови Шевченка в усіх сферах суспільного життя? Хіба не робимо так, як заповідав Тарас Григорович: «І возвеличимо на диво і розум наш, і наш язик»?!


10. Про мовні права національних меншин

Водночас як Глава держави, як активний учасник процесу розбудови української політичної нації, мушу дбати і дбаю про те, аби наші законодавчі ініціативи залишали широкий простір для реалізації прав тих громадян України, чиєю рідною мовою чи мовою спілкування є кримськотатарська, російська та інші мови.


11. Про ставлення влади до мови в приватній сфері

Так само очевидно, що влада ніколи не втручатиметься в приватну сферу і жодним чином не регламентуватиме в ній мову міжособистісних комунікацій.


12. Про мовне питання у часі виборчої кампанії

Переконаний, що ані в цій залі, ані в усій телевізійній аудиторії немає людей, які б не поділяли думки про те, що єдність країни є абсолютний пріоритет для кожного з нас, і влада у своїй мовно-гуманітарній політиці має зважати на цей імператив. Саме виходячи із цих міркувань, я дуже не хотів би, щоби мовне питання знову стало на порядок денний виборчої кампанії. Мова має об’єднувати, а не розколювати державу. Ми не маємо права дати пас п’ятій колоні отримати з того бодай найменший зиск на майбутніх президентських, парламентських і місцевих виборах!


13. Про громадянській активізм у мовному питанні

Дуже важливо, щоб, незалежно від зусиль держави, активні громадяни забезпечували її конкурентоспроможну присутність в усіх можливих нішах, популяризували її серед носіїв інших мов з належною повагою до їхніх почуттів та громадянських прав.


14. Про персональну участь громадян у боротьбі за українську мову

Боротися за нашу українську мову це значить не лише вигукувати гасла та висувати вимоги до влади. Це значить купувати україномовні книги, це значить купувати квитки і ходити дивитися українські фільми, передплачувати україномовні газети, віддавати перевагу, не треба забувати, що ми у ХХІ столітті, україномовним версіям сайтів, налаштування на своїх сторінках в соціальних мережах, гуглити українською, і головне – говорити нею, говорити, і ще раз говорити. Навіть якщо ви все життя спілкувалися російською – переходьте українською. Я думаю, що це абсолютно правильний шлях.


15. Про власний шлях до мови

Кожен має пройти свій шлях до мови, як, для прикладу, двадцять років тому зробив це я.
Я народився в російськомовному регіоні України. В місті спілкувалися російською, як їздив до бабці в село – спілкувалися суржиком. Декілька років прожив за межами України, де в школі вивчали лише російську і англійську. І навіть на початку 80-х, коли став київським студентом нашого Національного університету Тараса Шевченка факультету міжнародних відносин міжнародного права, ні про яку українську на цьому факультеті тоді мова не йшла.
Але моя українська – мій свідомий вибір повернутися до рідної мови. І цей вибір зроблений вже в доволі зрілому віці. Впевнений в тому, що це свідомий і справжній вибір кожного українця.
При підготовці цього огляду використане офіційне джерело: Адміністрація Президента України.


Олександр Кривенко

Постійне посилання: Олександр.  Кривенко. 15 березневих тез Петра Порошенка про українську мову. // Київ. 11 березня 2018 року. http://movakryvenko.blogspot.com/2018/03/11-15-tez-poroshenka-pro-ukrmovu.html

Як старий Тарас через сотні років взяв участь в боротьбі за свій народ, не тільки словом, а і ділом

На світлині: Андрій Григорчук (вересень, 2016 р.Б.)

Як старий Тарас через сотні років взяв участь в боротьбі за свій народ, не тільки словом, а і ділом
goo.gl/Exj4ck

Шевченківських днів пост, або як "Кобзар" і "Українське слово" нас від куль прикривали...

Своїми спогадами про подію осені 2016 року поділився Андрій Григорчук, боєць-парамедик українського волонтерського медичного батальйону Госпітальєри, що бере участь в російсько-українській війні на Донбасі з 2014 року.

А.Григорчук (лютий, 2017 р.Б.)

Ситуація була поблизу Донецька. Орки розворотили нам бійницю, так що деякі мішки почали розсипатися і утворювати такі непогані "проходи в рай".

Але в рай ще нікому не хотілося. Тому, виходячи із ситуації, у зв'язку з "пісково-мішковою" кризою, пацани досить оперативно закрили пробоїни підручним матеріалом, якого було багато розкидано - КНИГАМИ... Одного такого осіннього вечора, ми з хлопцями сиділи на першому поверсі та насолоджувалися звуками еННого "перемир'я". В цей момент Віталік, який був на бойовому чергуванні, вирішив замінити книжкову барикаду, оскільки та вже була "поранена"...

Я, почувши, що він їх мінятиме, попросив аби ту купу книг, які героїчно "прийняли смерть", він приніс нам, щоб глянути скільки книг пробиває куля...Перед нами стояв стос книг товщиною +- 40(50) см. Глянувши на них, у мене щось стислося у грудях...

Я не міг повірити своїм очам, коли побачив в авангарді - простреленого "Кобзаря"!.. Ця книга була першою, вона першою стала на наш захист! На обкладинці сидів суворий Тарас, погляд якого не могли стримати на собі московські зайди, тому напевно поцілили однією кулею йому прямісінько в око...

Останньою книгою, яка була в ар'єргарді книжкового захисту, була товста хрестоматія Української літератури та критики ХХст - "Українське слово". Взявши цю книгу до рук, я перестав чути стукіт автоматів на другому поверсі, розриви ВОГів, які прилітали нам в стіну, весь світ навколо зупинився...

"Українське слово" було пораненне, але будучи останньою книгою, воно змогло стримати в собі ДВІ ворожі кулі !!!...

В цей момент мене переповнили філософські думки: знаки долі та символізм того, що щойно відбулося нe давали мeні спокою. І тут мeнe осяяла думка - удар блискавки, який проявив себе в образі двох книг і наповнив мене силою і вірою в те, за що ми боремося!

Поділюся з вами символізмом який я зміг побачити...

"Кобзар", як провідник і хранитель, бере перший удар на себе, а "Українське слово" - стримує в собі ворожі кулі, даруючи життя своїм дітям, щоб вони достойно і з гідністю, розуміючи заплечену ціну, несли "Українське слово" у майбутнє!

Отак старий Тарас через сотні років взяв участь в боротьбі за свій народ, не тільки словом, а і ділом))

Перемога ще попереду!

Сподіваюся ця розповідь додасть сили і віри тим хто розчарувався... Слава Украіні!"

Навіки слава Богу! Героям слава! Дякую, добродію Андрію, за ваш сповнений глибокого духовного змісту спогад. Господньої опіки вам і вашим побратимам на всіх фронтах визвольних змагань за Україну!

Олександр Кривенко
Постійне посилання: https://movakryvenko.blogspot.com/2018/03/09-yak-staryi-taras.html