Як старий Тарас через сотні років взяв участь в боротьбі за свій народ, не тільки словом, а і ділом

На світлині: Андрій Григорчук (вересень, 2016 р.Б.)

Як старий Тарас через сотні років взяв участь в боротьбі за свій народ, не тільки словом, а і ділом
goo.gl/Exj4ck

Шевченківських днів пост, або як "Кобзар" і "Українське слово" нас від куль прикривали...

Своїми спогадами про подію осені 2016 року поділився Андрій Григорчук, боєць-парамедик українського волонтерського медичного батальйону Госпітальєри, що бере участь в російсько-українській війні на Донбасі з 2014 року.

А.Григорчук (лютий, 2017 р.Б.)

Ситуація була поблизу Донецька. Орки розворотили нам бійницю, так що деякі мішки почали розсипатися і утворювати такі непогані "проходи в рай".

Але в рай ще нікому не хотілося. Тому, виходячи із ситуації, у зв'язку з "пісково-мішковою" кризою, пацани досить оперативно закрили пробоїни підручним матеріалом, якого було багато розкидано - КНИГАМИ... Одного такого осіннього вечора, ми з хлопцями сиділи на першому поверсі та насолоджувалися звуками еННого "перемир'я". В цей момент Віталік, який був на бойовому чергуванні, вирішив замінити книжкову барикаду, оскільки та вже була "поранена"...

Я, почувши, що він їх мінятиме, попросив аби ту купу книг, які героїчно "прийняли смерть", він приніс нам, щоб глянути скільки книг пробиває куля...Перед нами стояв стос книг товщиною +- 40(50) см. Глянувши на них, у мене щось стислося у грудях...

Я не міг повірити своїм очам, коли побачив в авангарді - простреленого "Кобзаря"!.. Ця книга була першою, вона першою стала на наш захист! На обкладинці сидів суворий Тарас, погляд якого не могли стримати на собі московські зайди, тому напевно поцілили однією кулею йому прямісінько в око...

Останньою книгою, яка була в ар'єргарді книжкового захисту, була товста хрестоматія Української літератури та критики ХХст - "Українське слово". Взявши цю книгу до рук, я перестав чути стукіт автоматів на другому поверсі, розриви ВОГів, які прилітали нам в стіну, весь світ навколо зупинився...

"Українське слово" було пораненне, але будучи останньою книгою, воно змогло стримати в собі ДВІ ворожі кулі !!!...

В цей момент мене переповнили філософські думки: знаки долі та символізм того, що щойно відбулося нe давали мeні спокою. І тут мeнe осяяла думка - удар блискавки, який проявив себе в образі двох книг і наповнив мене силою і вірою в те, за що ми боремося!

Поділюся з вами символізмом який я зміг побачити...

"Кобзар", як провідник і хранитель, бере перший удар на себе, а "Українське слово" - стримує в собі ворожі кулі, даруючи життя своїм дітям, щоб вони достойно і з гідністю, розуміючи заплечену ціну, несли "Українське слово" у майбутнє!

Отак старий Тарас через сотні років взяв участь в боротьбі за свій народ, не тільки словом, а і ділом))

Перемога ще попереду!

Сподіваюся ця розповідь додасть сили і віри тим хто розчарувався... Слава Украіні!"

Навіки слава Богу! Героям слава! Дякую, добродію Андрію, за ваш сповнений глибокого духовного змісту спогад. Господньої опіки вам і вашим побратимам на всіх фронтах визвольних змагань за Україну!

Олександр Кривенко
Постійне посилання: https://movakryvenko.blogspot.com/2018/03/09-yak-staryi-taras.html